Що таке акушерське насильство і як захистити себе від нього

09 июня 19:18uainfo.org

В Україні жінки досі змушені народжувати у незручних позах, самі пологи часто викликають штучно, а деколи навіть не пояснюють причини медичного втручання в процес. Такі дії називають акушерським насиллям.

Пояснюємо, як захистити себе та що робити, якщо вже його зазнали, пише Нromadske.ua, інформує UAINFO.org.

Що таке акушерське насильство?

Акушерське насильство — це дії акушерів, вчинені проти згоди породіллі. Наприклад, під час пологів у жінки не спитали згоду на проведення певних маніпуляцій, не пояснили їй наслідків чи зробили щось попри її відмову. Усе це вважається акушерським насиллям.

Лікарка-акушерка вищої категорії Київського міського пологового будинку №6 Наталія Яремчук поділяє акушерське насилля на медичне та психологічне.

«Медичним акушерським насильством я вважаю насамперед намагання штучно пришвидшити пологи. Лікарі знають техніку кесаревого розтину: він займає 20-30 хвилин, тому для деяких медиків “зручніше” зробити так. Ти прооперував — дитина здорова, жінка в реанімації, але з нею все добре. І пішов додому», — каже Наталія Яремчук.

Психологічним акушерським насиллям, за словами лікарки, є емоційний тиск на породіллю — якщо з нею не комунікують належним чином, підвищують голос, не приділяють достатньо уваги.

«Кожна жінка має відчувати, що їй раді, що на неї чекали в пологовому. У своїх пацієнток я запитую дозволу на всі маніпуляції, бо якщо жінка відчуває повагу до себе, то народжує набагато краще», — пояснює лікарка.

Як захистити себе від акушерського насилля?

Голова організації «Природні права Україна» Анна Петровська радить ознайомитися з протоколами пологів, щоб знати свої права під час них. Так, наприклад, у протоколі зазначено, що під час пологів лікарі мають визначити план ведення пологів та обов'язково узгодити його з породіллею. Також жінці мають дати можливість самій обрати позу для народження дитини, а після пологів — забезпечити матері й малюкові контакт «шкіра до шкіри».

Умови забезпечення нормальних пологів відповідно до протоколу:

• індивідуальна пологова кімната, яка має бути максимально наближена до домашніх умов;

• персональна психологічна підтримка породіллі чоловіком чи обраним нею партнером, які мають бути підготовленими до участі в пологах;

• взаєморозуміння, психологічна підтримка жінки медичним персоналом;

• пояснення необхідності проведення кожної процедури і маніпуляції та отримання дозволу жінки на їх проведення;

• підтримання доброзичливої атмосфери під час пологів;

• поважне ставлення до бажань жінки, конфіденційність;

• заохочення самостійно прийняти ванну чи душ під час пологів;

• допомога у виборі зручного положення;

• вживання їжі та рідини за бажанням породіллі.

Наталія Яремчук каже, що всі випадки, які можуть трапитися у пологових, прописані у протоколах. Непротокольні випадки, за її словами, має розглядати консиліум лікарів, а також породілля або хтось із її родичів.

«Жінка разом з лікарями, які їй все пояснюють, має вирішити. Породілля не відчуватиме акушерської агресії, якщо їй все пояснюють та залучають до ухвалення рішення щодо її пологів», — пояснює лікарка.

Обираючи лікаря, який буде приймати пологи, варто ставити йому відкриті питання, щоб зрозуміти, чи дотримується він необхідних практик.

«Жінка має право обирати лікаря та заклад, в якому народжуватиме. Якщо вона народжує з черговою бригадою, і виникла конфліктна ситуація, то навіть під час пологів вона може просити замінити лікаря», — каже Петровська.

3. Які права породіллі часто порушують?

За словами Анни Петровської, дуже часто нехтують контактом «шкіра до шкіри». Якщо пологи минули добре — дитина має протягом двох годин лежати на грудях у матері. Однак насправді дитину зазвичай забирають на огляд, одягають, і лише тоді дають матері. Крім того, каже Петровська, жінки продовжують народжувати у незручних для них позах — як-от лежачи на спині.

У 2018-2019 роках громадська організація «Природні права Україна» вирішила провести анкетування породіль, які народжували у 2018 році, щодо того, як відбувалися їхні пологи. В опитуванні взяли участь 7 099 жінок із 8 регіонів України: Вінницької, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Тернопільської та Черкаської областей.

Згідно з опитуванням, виявилося, що понад 45% жінок не отримали пояснень про причини та можливі наслідки медичних втручань. А 24% пологів були викликані штучно, ба більше: 29% жінок не знали навіть причини стимуляції.

93% жінок народжували, лежачи на спині: 71% — на кріслі для пологів, 22% — на ліжку. Для 28% жінок ця позиція була незручною. Третині жінок (34%) була зроблена епізіотомія (розтин промежини), до того ж більшості це зробили без попередження та без їхньої згоди.

4. Що робити, якщо акушерське насильство вже відбулося?

У такому разі, каже Петровська, треба писати скарги: починаючи від головного лікаря аж до місцевого Департаменту охорони здоров'я, і далі вже — в Міністерство охорони здоров'я. Також можна вимагати зібрати комісію, яка має дослідити порушення прав під час пологів.

«Якби таких скарг було більше, то проблему б зрештою побачили, а так посадовці вважають: немає скарг — немає і проблеми. Заявити про порушення своїх прав — нормально. Але механізму відповідальності за порушення протоколів у нас немає», — пояснює голова ГО «Природні права Україна».

Петровська додає: для того, щоб подолати цю ситуацію морально, варто звернутися до психотерапевта. Окрім того, на її думку, однією з головних проблем у випадках з акушерським насиллям є необізнаність жінок.

«Часто жінки не знають, що може бути інакше, не знають, на що вони можуть погоджуватися, а на що — ні», — каже Анна Петровська.