Гендер, рівність, захист жінок: в Україні ратифікували Стамбульську конвенцію. Що це означає

Ольга Коваль, адвокатка, старша юристка Ario Law Firm

20 червня 2022 року можна назвати по-справжньому історичним для України днем. Дискусія, що точилася роками нарешті завершилась ратифікацією Стамбульської конвенції. 259 голосами «за» Верховна Рада України зробила важливий крок на шляху до Європейського Союзу. 21 червня 2022 року Президент підписав закон про ратифікацію в Україні Стамбульської конвенції.

Історія питання

Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи щодо насильства проти жінок і домашнього насильства, яка була відкрита для підписання 11 травня 2011 року у Стамбулі. Україна брала участь у написанні тексту Стамбульської конвенції. Ба більше! Українська влада навіть її підписала, проте не ратифікувала.

Спроба ратифікувати документ провалювалася декілька разів протягом останніх кількох років. Народні депутати України не давали достатню кількість голосів, мотивуючи це тим, що конвенція містить «норми, які не прийнятні для українського суспільства та української духовності».

Згодом, було створено дві петиції про ратифікацію Стамбульської конвенції, які набрали понад 25 тисяч голосів, однак на розгляд питання про її ратифікацію у Верховній Раді України так і не виносилось.

Цілі, сфера застосування та дискусійність

Цілями Стамбульської конвенції є:

  • захист жінок від усіх форм насильства і його недопущення, кримінальне переслідування та ліквідація насильства стосовно жінок і домашнього насильства;
  • сприяння ліквідації всіх форм дискримінації стосовно жінок та заохочення дійсної рівності між жінками та чоловіками, у тому числі шляхом надання жінкам самостійності;
  • розробка всеосяжних рамок, політики та заходів для захисту всіх жертв насильства стосовно жінок і домашнього насильства та надання їм допомоги;
  • заохочення міжнародного співробітництва з метою ліквідації насильства стосовно жінок і домашнього насильства;
  • забезпечення підтримки та надання допомоги організаціям та правоохоронним органам в ефективному співробітництві для прийняття комплексного підходу до ліквідації насильства стосовно жінок і домашнього насильства.

Простими словами, Стамбульська Конвенція застосовується до всіх форм насильства, у тому числі домашнього насильства, яке зачіпає жінок непропорційно. Конвенція застосовується в мирний час і в ситуаціях збройного конфлікту.

Незважаючи на те, що Україна має законодавство про домашнє насильство, але деякі злочини підпадають як до кримінальної, так і до адміністративної відповідальності.

Після ратифікації Стамбульської конвенції, відповідно до її вимог, України має криміналізувати такі порушення:

Разом з тим, не можу не звернути уваги на те, що усі ці роки Україна навіть попри нератифіковану Стамбульську конвенцію, вибудовувала шлях до системного запобігання домашньому насильству. Зокрема, був ухвалений Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», а у 2017 році Верховна Рада ухвалила Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». У 2019 році відповідні зміни були внесені до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів. У 2020 році Президент України підписав Указ «Про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства».

Однак, ратифікація Стамбульської конвенції має дозволити удосконалити, наприклад, надання притулку потерпілим, процедуру звернення для отримання відшкодування та криміналізацію каліцтва жіночих статевих органів. А якщо дивитися ширше, то не просто захистити жінок від насильства, а й допомогти їм повністю відновитися після скоєного проти них злочину.

Чому Конвенція викликає стільки дискусій у суспільстві?

Противників ратифікації Стамбульської конвенції більшою мірою непокоїть питання гендеру, що піднімає цей документ. До речі, це перша міжнародна угода, яка наголошує, що відмінність чоловіків та жінок – не тільки за статевими ознаками, а й за гендером. Тобто, за тими соціально закріпленими ролями, поведінкою, діяльністю і характерними ознаками, які певне суспільство вважає належними для жінок і чоловіків.

Отже, противники ратифікації цієї конвенції не покояться через нібито загрози у світосприйнятті молодим поколінням своїх гендерних ролей та їх невідповідності до статевих ознак.

Проте, як показує практика країн, що ратифікували цю Конвенцію, такі побоювання виявилися марними. Більш того, навіть у країнах Східної Європи, де світоглядні позиції багато в чому збігаються з українськими, суспільна дискусія щодо Стамбульської конвенції зійшла нанівець вже за декілька тижнів після її ратифікації.

До чого готуватися Україні

З важливого, відповідно до змісту Стамбульської конвенції, учасникам пропонуються стратегії із попередження та запобігання насильству.

Зокрема, це:

  • Підвищення обізнаності шляхом проведення кампаній на теми насильства щодо жінок і домашнього насильства, які допоможуть людям розпізнавати різні форми насильства та виступати проти них; інформування потерпілих про те, де саме і яку допомогу вони можуть отримати;
  • Освіта. Заохочується внесення до шкільних навчальних планів матеріалів із питань рівноправності та пропагування цих принципів у неформальних навчальних установах на кшталт громадських центрів і спортивних закладів;
  • Підготовка кадрів із запобігання та виявлення насильства, запобігання повторній віктимізації;
  • Програми профілактичного втручання та лікування. Це програми лікування осіб, які вчинили домашнє насильство, та осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті. Суть програм – навчити людей ненасильницькій поведінці, відповідати за свої дії та переглянути ставлення до жінок.

Моніторинг за виконанням конвенції здійснюється спеціальною Групою експертів з питань протидії насильству проти жінок та домашньому насильству зі спеціального незалежного органу. Члени цього органу обираються державними партіями. Залежно від кількості держав-учасниць орган складається з десяти до п’ятнадцяти членів.

John Dou