Чи можна карати дитину: думка психолога

07 июня 13:59NK

У дитини після народження активізується прагнення до пізнання: помацати, вкусити, кинути, вивчити (зламати). У процесі розвитку ми стикаємося і з її характером, бажанням робити тільки те, що вона хоче. Діти дуже егоцентричні з народження. Головна позиція – це мені, це теж мені, ну і це… заберу. Однак завдання батьків допомогти дитині адаптуватися в цьому світі. Прищепити їй норми і правила спілкування і поведінки в суспільстві. Зробити це можна різними способами. Найкращий, звичайно, через розуміння. Але діти на те й діти, щоб перевіряти кордони, “продавлювати” свої бажання і забаганки. Рано чи пізно настає момент, коли для приборкання дитячих примх необхідно буде вдатися до якогось покарання.

А ось далі найскладніше. Багато хто почне обурюватися, що не можна карати. (Зараз же дуже модно ні в чому не обмежувати дитину). Тоді розкажіть, як ви виховуєте і навчаєте. У ті моменти, коли необхідно донести важливу інформацію. Прищепити певні правила. А якою виросте людина, яка знає тільки вседозволеність?

Хто б що не говорив, навчання це завжди насильство. За своєю природою людина лінива істота. А найлінивіша частина організму – це наш мозок. Його треба весь час змушувати думати, вирішувати завдання.

Часто можна почути “розумні поради”:

- треба пояснювати, - не вийшло? – а ти ще раз і ще раз, - значить, не так пояснюєш, - не можеш знайти підхід, - треба по-доброму.

Розкажіть це батькам, які всі “танці з бубнами” випробували, очі смикаються, але домогтися потрібного результату не виходить.

Важливо відзначити, що покарання – це не обов’язково ставити на горох, бити ременем або того гірше… Це такий захід впливу, який поставить перед вибором. На мій погляд, найжорстокішим покаранням є ігнорування або бойкот. У разі одиничного застосування такого покарання, дитина, сподіваємося на це, почне думати, що робити, зараз і в майбутньому. Але тривале і часте застосування такого виду покарання може спричинити серйозні наслідки для дитячої психіки.

А ось одним із дієвих варіантів прищеплення певних правил поведінки є особистий приклад. На жаль, багато дорослих не хоче розуміти, що для своїх дітей ми є найважливішим об’єктом для наслідування. А покарання все ж крайній захід.