58 разів на день. Чому ми так багато часу приділяємо смартфонам

20 ноября 18:34NK

Не лише хімічні речовини можуть викликати залежність, а й оця неймовірно цікава штука в кишені

Нещодавнє дослідження продемонструвало, що в середньому ми перевіряємо свої смартфони по 58 разів на день. Чому так відбувається, чи варто турбуватися з цього приводу та кому це насправді вигідно?

Визнати залежність

Як і з будь-якими іншими звиканнями, найважче зізнатися у проблемі. У таких випадках на порятунок часто приходять улюблені «я заходжу в Facebook тільки задля роботи», «Instagram мене надихає» та інші відмовки з рубрики «в-мене-немає-залежності».

Проте, якщо глянути на свої взаємини з телефоном під тим самим кутом, під яким психіатри розглядають залежності від препаратів, можна знайти в себе справжнісіньку наркоманію. До прикладу, якщо нам хочеться «більшої дози» (скажімо, вподобань) — це може свідчити про толерантність (звикання) до «речовини». Тривога, яку починаємо відчувати в момент відсутності телефону під рукою, може сигналізувати про синдром скасування. А те, що ми заходимо в телефон на хвилинку з чіткою метою, а закінчуємо через годину невідомо де — цілком можна сприймати як неконтрольоване вживання.

Виходить, не лише хімічні речовини можуть викликати залежність, а й оця неймовірно цікава штука в кишені.

Ну чому він такий привабливий?

Один із найбільш впливових психологів ХХ століття, професор Гарварду Беррес Фредерік Скіннер, ще під час своєї серії експериментів над голубами зауважив, що його піддослідні більш активно натискали на кнопку з винагородою у випадках, коли вони не знали напевне, що ця винагорода звідти вистрибне. Простіше кажучи, їх приваблювала непередбачуваність.

Усе це трохи нагадує людей з нашою невпинною потребою перевіряти ґаджети — в автобусі, на зустрічі, у ліфті. Якби телефони ніколи не давали нам винагороди — вони б так до себе не притягували. Якби ж завжди винагороджували однаково — стало б зовсім нудно. А винагороджують вони піднятими вгору пальцями, серденьками та навіть бульбашкою набору тексту — адже вона дає відчуття очікування, що саме зараз хтось набирає повідомлення саме для нас.

Соцмережі дають нам не лише емоції, а й відчуття, ніби ми зазираємо в емоції інших — адже саме завдяки їм ми знаємо, як наші «друзі» (деяких із них ми бачили, в кращому випадку, кілька разів у житті) реагують на ті чи інші новини: найскандальніші з них цілком можуть бути вигадками, але розбиратись ніколи. Треба слідкувати за трендами, встигати репостити, стирати собі палець під час нескінченного гортання та навіть просто пильнувати: хто ж там зараз онлайн?

Усі функції, кольори та звуки на наших смартфонах продумані так, щоб цей «наркотик» був якомога спокусливішим і змушував повертатися знову та знову.

Але хто за цим стоїть?

Здавалося б, і справді: звідки тут маніпуляції, якщо контент, який ми споживаємо, та можливість миттєво взаємодіяти з усіма, з ким лиш захочемо, даються нам безкоштовно? Та варто лиш згадати, як гортаючи фейсбучні суперечки, ми натрапили на неї (розумну картоплечистку, ще одну книжку про тайм-менеджмент тощо) і повірили, що нарешті чорно-біле життя забарвиться у кольорові відтінки — і все стає на свої місця. Нові медіа — ті ж закони: платформи втримують нашу увагу, рекламодавці розміщують на них свій контент. Хитромудрі алгоритми, до того ж, тепер чітко знають, чого бракує саме нам для повного щастя. Відтак, найціннішим ресурсом сьогодення стала увага, а соцмережі, таргетована реклама чи YouTube буквально монетизували нашу прокрастинацію.

Пора братися за голову

Наступним кроком після усвідомлення своєї залежності не означає обов’язково викидати всі ґаджети у смітник. Для початку достатньо лиш оцінити реальний час, просиджений даремно й максимально його скоротити (тоді скорочену версію цього часу доцільніше й куди приємніше називати відпочинком, а не прокрастинацією).

Як побачити реальну картину?

Для Android:

1. Перейдімо в налаштування — «Використання пристрою та батьківський контроль». Там побачимо велику діаграму, що демонструє, скільки часу сьогодні ми провели в телефоні.

2. Тиснемо на діаграму, таким чином опинимось на сторінці з лінійним графіком та сьогоднішньою датою.

3. Поряд із датою слід натиснути на стрілку вліво. Там побачимо інформацію щодо використання пристрою вчора (останнього повного дня користування смартфоном).

4. Після загальної інформації побачимо список програм, які використовували, та час, який провели у кожній із них.

5. Ці кроки покажуть щоденне використання. Щоб порахувати щотижневе, потрібно помножити час, який витрачаємо на кожен додаток, на 7.

Для iPhone:

1. Перейдімо в налаштування — «Екранний час».

2. Тут потрібно натиснути кнопку «Побачити всю активність».

3. Вгорі екрану обираємо режим перегляду «Тиждень».

4. Прокручуємо вниз, поки не з’явиться банер із даними за цей тиждень.

5. Тиснемо на стрілку ліворуч, щоб побачити дані за минулий тиждень.

6. Під діаграмою в розділі «Найуживаніші» знайдемо перелік додатків та час, проведений у кожному з них.

В одному з експонатів, що стосується теми «залипання», організатори виставки Data CTRL Centre пропонують учасникам вписати середній тижневий час, проведений у смартфоні, щоб оцінити й порівняти реальні цифри. Можливо, когось ці цифри не так вже й злякають, а когось змусять задуматись над тим, щоб переписати певні поведінкові патерни. До прикладу, вимкнути нотифікації, які перебирають увагу, або ж переставити найпривабливіші іконки в окрему папку, пошук якої дасть змогу задуматись над чим, чи справді користувачу так необхідно відкрити додаток саме зараз, а чи просто спрацювала звичка.

Проаналізувавши проблему й скоригувавши свою поведінку у більш раціональний спосіб, матимемо змогу не тільки зменшити шкідливий вплив «чорного дзеркала», а й трохи більше насолодитися перевагами технологічного світу — а їх насправді чимало.