Україна на порозі чергової екологічної катастрофи

09 июля 15:41blog.liga.netБлоги

commenthover

Через значні опади на заході України зростає загроза підтоплення водосховищ. Часу для попередження екологічної катастрофи майже не залишилось...

Ірина Ніколаєва - к.т.н., експерт з екологічної безпеки, екологічний аудитор

Назар Бекетов - заступник голови правління ГО «Всеукраїнська організація «Зелений Фонд»

Гірські райони України досі не можуть оговтатись від масштабної повені, яка в червні цьогоріч знищувала все на своєму шляху мости, дороги, оселі та інфраструктуру об’єктів промисловості. Одними із таких об’єктів підвищеної небезпеки для водних ресурсів України, які можуть призвести до екологогічної катастрофи є хвостосховища.

Хвостосховища являють собою природну або штучно створювану (за допомогою огороджувальної дамби) на понижених ділянках земної поверхні ємності для організованого складування і зберігання хвостів, освітлення і відводу води. Розміри хвостосховищ можуть бути різними, залежно від необхідних об'ємів складованих відходів і наявності земельних ресурсів.

Експерти наголошують, що через значні опади на заході України зростає загроза підтоплення хвостосховищ. Часу для попередження екологічної катастрофи майже не залишилось...

Чому це об’єкти підвищеної небезпеки?

Проблема в тому, що під час повеней на хвостосховищах може прорвати дамбу, що створює ризик настання надзвичайної ситуації. Особливо тривожить, що проведене дослідження поточного стану хвостосховищ, розташованих в басейні річки Дністер, показує низький рівень безпеки цих об’єктів, а це свідчить про незадовільне управління та їх занедбаний стан. Це дослідження виконувалось в 2018-2020 роках в рамках проекта ГЕФ/ ПРООН/ ОБСЄ/ ЄЕК ООН «Сприяння транскордонному співробітництву та комплексному управлінню водними ресурсами в басейні річки Дністер», яке включало ідентифікацію та інвентаризацію хвостосховищ. Як зазначають експерти, при виході з ладу будь-якої системи хвостосховища, рідка складова відходів порушує захисні функції огороджувальних конструкцій, виходить назовні і викликає руйнування.

На території басейну річки Дністер ідентифіковано 32 хвостосховища із 162 млн тонн відходів, що перебувають на балансі 12 підприємств (рис. 1).

За результатами інвентаризації визначено топ 3 підприємства з найбільшим обсягом відходів, які вимагають невідкладних заходів щодо запобігання аваріям, це: Державне підприємство «Роздільське гірничо-хімічне підприємство «Сірка» (скорочено – ДП «Сірка»), ТОВ «Оріана‑Еко», ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал».

Рисунок 1. Хвостосховища у басейні річки Дністер. Інфографіка

Зважаючи на велику кількість опадів за останній місяць, найбільше занепокоєння експертного середовища викликає передаварійний стан трьох хвостосховищ ДП «Сірка» з недіючим виробництвом. В минулому це підприємство гірничодобувної промисловості з видобутку і збагачення сірчаних руд та розташовано поблизу м. Новий Розділ Миколаївського району Львівської області.

ДП «Сірка» було створено з метою ліквідації сірчаних кар’єрів та відновлення екологічної рівноваги і ландшафту в зоні його діяльності, однак важливі роботи фінансуються в малому обсязі. Станом на 2018 р. ДП «Сірка» де факто є банкрутом, має зростаючу заборгованість по відшкодовуванню виплат пільгових пенсій, та за орендну плату земельних ділянок, зайнятих накопичувачами відходів минулого виробництва.

Згідно даних науково-технічного Звіту з інвентаризації хвостосховищ ДП «Сірка»: «За понад 60 років експлуатації хвостосховищ (з 1957 року) в об’єктах накопичено орієнтовно 85 млн тонн відходів збагачення сірчаних руд та хвостів флотації. Клас небезпеки відходів не визначено, відходи не паспортизовано та не ведеться облік. Додатково на території промислового майданчика з хвостосховищами накопичено велику кількість інших видів відходів – фосфогіпс, залишки комової сірки, тверді побутові відходи (ТПВ) та гудронні залишки, завезені із Угорщини (угорські гудрони), які зберігаються із порушенням вимог чинного законодавства та створюють додаткове навантаження на масиви вод. Вплив відходів на довкілля спричинений токсичною дією речовин, що у них містяться, переважно сірки і сірчаної кислоти, а також фенолів, важких вуглеводнів у складі гудронів. Дослідження стану хвостосховищ ДП «Сірка» показало, що рівень експлуатації об’єктів не відповідає вимогам стандартів екологічної і техногенної безпеки. Найбільше непокоїть особливість розташування Згідно даних науково-технічного Звіту з інвентаризації хвостосховищ ДП «Сірка»: «За понад 60 років експлуатації хвостосховищ (з 1957 року) в об’єктах накопичено орієнтовно 85 млн тонн відходів збагачення сірчаних руд та хвостів флотації. Клас небезпеки відходів не визначено, відходи не паспортизовано та не ведеться облік. Додатково на території промислового майданчика з хвостосховищами накопичено велику кількість інших видів відходів – фосфогіпс, залишки комової сірки, тверді побутові відходи (ТПВ) та гудронні залишки, завезені із Угорщини (угорські гудрони), які зберігаються із порушенням вимог чинного законодавства та створюють додаткове навантаження на масиви вод. Вплив відходів на довкілля спричинений токсичною дією речовин, що у них містяться, переважно сірки і сірчаної кислоти, а також фенолів, важких вуглеводнів у складі гудронів. Дослідження стану хвостосховищ ДП «Сірка» показало, що рівень експлуатації об’єктів не відповідає вимогам стандартів екологічної і техногенної безпеки. Найбільше непокоїть особливість розташування об’єктів – найближча відстань від хвостосховищ до річки Дністер лише 380 м (рис. 2).

Рисунок 2. Розташування хвостосховищ та інших місць зберігання відходів ДП «Сірка» по відношенню до гідрографічної мережі

Зливові дощі, що випадають у районі хвостосховищ, посилюють процеси розмиву дамб та наповнення хвостосховищ із загрозою прориву та переливу відходів через гребінь дамб. Також відбувається змив інших відходів з проммайданчика - гудронів, залишків сірки та фільтрату зі звалища ТПВ.

Крім того, не забезпечено збір та очищення стічних вод з території підприємства, що потрапляють у р. Дністер: не облаштовано борти каналу «оз. Глибоке – р. Дністер» для відводу води із затопленої східної частини колишнього сірчаного кар’єру, де у т.ч. розташовано хвостосховище № 2, для відводу забруднених вод внаслідок неналежного облаштування сміттєзвалища, складів сірки та гудронів, а також відсутня станція їх очищення на виході вод у р. Дністер.

До 2014 р. Львівською ОДА частково виділялись кошти на реалізацію проекту «Ліквідація сірчаних кар’єрів, відновлення екологічної рівноваги і ландшафту в зоні діяльності Роздільського ДГХП «Сірка», та останній раз на розчищення водовідвідних каналів у 2015 році.

Дивує бездіяльність Львівської обласної влади, припинення екологічної реабілітації знищених сіркою земель може закінчитись міжнародним скандалом при реалізації аварійного сценарію з транскордонним забрудненням. Адже через відсутність фінансування стан хвостосховищ та стійкість дамб, які стримують небезпечні відходи, невпинно погіршується та вимагає негайного реагування. Водовідвідні канали потребують розчищення задля можливості відведення інтенсивних опадів від хвостосховищ та запобігання переповненню і підмиванню дамб. Така підтримка очевидно коштуватиме державі значно менше ніж трагічні наслідки недбалості, у разі якщо стихія вийде з під контролю. Адже, аварії на хвостосховищах можуть завдати багатомільйонних збитків, та витрати на подолання наслідків аварій практично завжди перевищують витрати на забезпечення належного рівня безпеки об’єктів та розроблення заходів з попередження і реагування на надзвичайні ситуації.

Слід зазначити, що не всі пункти для вирішення питання належного утримання та експлуатації хвостосховищ і прилеглих територій потребують значних фінансових затрат. Якщо Львівська ОДА не зверне увагу на проблему вже сьогодні (принаймні укріплення дамби та розчистка каналів), то вже завтра ми будемо ліквідовувати наслідки надзвичайної ситуації, потенційно транскордонного масштабу.

Можна пригадати найбільш масштабні аварії, що сталися на хвостосховищах світу. У 2019 році через прорив дамби хвостосховища на залізорудному руднику в Бразилії 259 осіб загинуло, ще 11 – зникли безвісти. За даними супутникових знімків (IBAMA, 2019), площа розтікання відходів, що містились у хвостосховищі (12 млн м3), склала 2,7 км2, суміш швидко потрапила до річки. За приблизними розрахунками швидкість паводкової хвилі досягала 20 м/с. Підприємство-оператор хвостосховища по сьогоднішній день відшкодовує заподіяні матеріальні збитки та здійснює компенсаційні виплати постраждалим особам: компанія зарезервувала 24,1 млрд. доларів США на відшкодування збитків (включаючи витрати, понесені до 30.09.2019).

Рисунок 3. Момент руйнування дамби хвостосховища, Бразилія, 2019. Фото: The Guardian News, відеокадр

Подібні аварії ставались у Казахстані (2016), в Фінляндії (2012), Угорщині (2010), Румунії (2000). В Україні аварії відбувалися на хвостосховищах гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал» (1983), калійного заводу в м. Калуш (2008), в результаті яких відходи виробництв потрапляли в р. Дністер. У 2001 році на хвостосховищі глиноземного заводу недалеко від м. Миколаїв сталась аварія з поширенням дрібнодисперсних частинок відходів (червоного пилу) на десятки квадратних кілометрів.

Щоби Львівщина не стала черговою зоною екологічного лиха, центральній та обласній владі слід звернути увагу на цю проблематику та вжити негайних заходів.

Що ж необхідно робити в довгостроковій перспективі, щоби не потрапляти до переліку відомих катастроф?

Резюме дослідження хвостосховищ у басейні річки Дністер зазначає, що станом на 2019 рік загалом в Україні налічується 465 хвостосховищ, що вміщують понад 6 млрд тонн відходів різних галузей промисловості. Порушення правил експлуатації хвостосховищ може призводити до промислових аварій транскордонного масштабу з неконтрольованими викидами забруднюючих речовин та з руйнівними наслідками для довкілля.

Варто наголосити, що міжнародною спільнотою докладаються значні зусилля в області підвищення безпеки хвостосховищ. Правова база для вжиття заходів щодо зниження ризику транскордонного забруднення вод у результаті промислових аварій закладена двома договорами ЄЕК ООН, а саме: Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій (прийнята у 1992 р., вступила в силу у 2000 р.) і Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (прийнята у 1992 р., вступила в силу у 1996 р.). Робота Конвенцій – це сприяння транскордонній співпраці в області сталого використання водних ресурсів, запобіганню промисловим аваріям, а також підготовці та реагуванню на такі аварії.

З 2013 по 2017 роки в Україні проведено 2 тематичні міжнародні проекти з розробки та апробації Методики комплексного оцінювання безпеки хвостосховищ відповідно положенням Керівних принципів ЄЕК ООН, за участі провідних експертів в даній сфері. Окрім зазначеного дослідження хвостосховищ в басейні річки Дністер, в 2019 році з використанням розробленої методики реалізовано проект на Донбасі та розпочато реалізацію проекту «Нарощування потенціалу щодо підвищення безпеки хвостосховищ в басейні річки Дунай» Міжнародною комісією із захисту річки Дунай.

Питання екологічної безпеки хвостосховищ доцільно розглядати як на міжнародному, так і на національному рівнях. Тож важливим є вдосконалення політики попередження та ліквідації наслідків аварій, взаємодія між органами управління цивільного захисту та підприємствами. Україна повинна всерйоз поставитись до проблематики експлуатації хвостосховищ, розробивши чітку програму по забезпеченню безпеки на таких потенційно небезпечних об’єктах, а також прописати плани щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації. Необхідно підкреслити і важливість спільного та погодженого зовнішнього планування дій в НС між Україною і Республікою Молдова, а саме - встановлення системи оповіщення про випадки аварійного забруднення водних ресурсів в басейні річки Дністер.

Окрім того, існує нагальна потреба у вдосконаленні законодавчого регулювання експлуатації хвостосховищ. Згідно з Угодою про асоціацію, Україна має впроваджувати вимоги Директиви 2006/21/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 р. «Про управління відходами видобувної промисловості та внесення змін і доповнень до Директиви 2004/35/ЄС», метою якої є максимально можливе попередження та мінімізація будь-якого негативного впливу на довкілля та ризиків для здоров’я людини, що можуть виникати в результаті управління відходами видобувної промисловості. Україні невідкладно потрібно запроваджувати заходи, які зазначено на рисунку нижче.

Рисунок 4. Рекомендації щодо вдосконалення законодавчого регулювання експлуатації хвостосховищ